Woolworth Building у Нью-Йорку піднявся на 241 метр і 17 років лишався найвищою будівлею світу не лише завдяки сталевому каркасу чи неоготичному фасаду, а й завдяки 26 електричним ліфтам Otis з безредукторним приводом, чиї експреси на той момент вважалися найшвидшими у світі. Без них офісна вежа такої висоти просто не мала б сенсу: орендарі не піднімалися б пішки на тридцятий поверх заради краєвиду.
Будівлю на Бродвеї, 233 відкрили 24 квітня 1913 року. Будівля має 60 поверхів, але у 1913 році офіси займали лише перші 53 — вище були оглядовий майданчик і технічні приміщення. Архітектор Кас Гілберт обрав неоготику, і вже за три роки після відкриття преподобний С. Паркс Кедмен назвав вежу «катедрою торгівлі» (Cathedral of Commerce) у своїй брошурі 1916 року — прізвисько прижилося. Замовник Френк Вулворт, власник мережі універмагів, профінансував будівництво без жодного кредиту: будівля обійшлася в $13,5 млн — це приблизно $440 млн у цінах 2025 року.
Темп будівництва вражав навіть за нинішніми мірками: півтора поверху за тиждень, а одного разу монтажники поставили 1153 тонни сталі за шість днів. Власна електростанція будівлі — чотири парові машини Corliss з генераторами сумарною потужністю 1500 кВт і котельня з шести котлів загальною потужністю близько 2500 к.с. — робила Woolworth Building незалежною від міських мереж.
Ліфти, без яких хмарочос не запрацював би
У будівлі стояли 26 електричних ліфтів Otis з безредукторним приводом (gearless traction — коли кабіна рухається безпосередньо через тяговий шків, без проміжного редуктора) плюс окремий барабанний ліфт-шатл у вежі. З цих 26: 24 пасажирські, згруповані навколо хрестоподібних ліфтових холів, і 2 вантажні. Двері ліфтів у вестибюлі оформила студія Tiffany Studios — деталь, яку легко пропустити за технічними характеристиками, але вона багато говорить про статус будівлі в очах замовника.
Швидкість — 650–700 футів за хвилину, тобто приблизно 3,3–3,6 м/с. На момент відкриття швидкісні експреси вважалися найшвидшими ліфтами у світі. Для порівняння: сучасні швидкісні ліфти хмарочосів їздять у 3–6 разів швидше — близько 10 м/с у Burj Khalifa, а рекордсмен, Guangzhou CTF Finance Centre, розганяється до 21 м/с.
Інженери застосували схему «експрес плюс локальні»: частина кабін ішла без зупинок одразу до верхніх зон будівлі, а решта збирала поверхи вже всередині своєї зони. Це не просто технічне рішення — це прообраз зонування, яке сьогодні закладають у будь-який високий будинок ще на етапі проєктування трафіку.
Окремо варто сказати про безпеку. Шахти мали систему «повітряної подушки» інженера Ф. Т. Елліторпа: кабіна, що падала, стискала повітря під собою, і воно м’яко її гальмувало. Для демонстрації порожню кабіну з баластом близько 3,2 т і склянкою води скинули з 45-го поверху — за повідомленнями, вода не розхлюпалася. Сучасні буфери й обмежувачі швидкості (governor) вирішують те саме завдання інакше, але логіка «зупинити кабіну до удару» лишилася незмінною.
Загалом у будівлі проклали майже дві милі — понад 3 км — ліфтових шахт. Otis охоче використовував Woolworth Building у рекламі ще під час будівництва: компанія хвалилася «чудовими вертикальними залізницями», що безпечно мчать людей на висоту 726 футів. Механіки, які сьогодні міняють лебідку ліфта на сучасну безредукторну, ставлять прямого спадкоємця тієї схеми, яку Otis запустив на Бродвеї в 1913 році.
Ліфти Otis і сьогодні працюють у багатьох українських будинках, тож сервісним компаніям регулярно потрібні запчастини Otis для ліфтів та ескалаторів — особливо для старіших об’єктів.
Хто ще працював у цій будівлі
Нікола Тесла орендував тут офіс у 1914 році, але вже за кілька місяців мусив з’їхати — не потягнув оренду. А майже через сто років Woolworth Building отримав кінематографічну другу молодість: у франшизі Fantastic Beasts саме цю будівлю зробили штаб-квартирою MACUSA, магічного конгресу США. За словами художника-постановника Стюарта Крейга, Дж. К. Роулінг обрала цю будівлю через готичний декор, а вирішальною деталлю стала кам’яна сова над головним входом.
За даними Варшавської політехніки, будівництво спостерігав і брав у ньому участь молодий польський інженер Стефан Бриля — згодом один із піонерів зварних сталевих конструкцій у Європі.
Ідея матеріалу — propertydesign.pl.
